Україна – незалежна суверенна держава. 24 серпня 1991 року Радянський Союз України проголосив створення Незалежної Української держави. Україна має свою територію, уряд, національний герб та гімн. В Україні 24 адміністративних областей та автономна республіка Крим. Площа України — (603 700 км2), це означає що за площею вона друга країна Європи. Україна межує: з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Білоруссю та Російською Федерацією. Більшість території України вкривають Східноєвропейські рівнини. На півдні й заході рівнини граціозно окреслені Українськими Карпатами та Кримськими горами, які займають тільки 5% території країни. Географічне положення України надзвичайно сприятливе для розвитку відносин з країнами Європи та країнами інших континентів. Серед усіх Європейських країн Україна єдина держава що омивається більше ніж 4000 річками, більшість з яких впадають в Чорне та Азовське море і тільки невеличка десята частина — у Балтійське море. Найголовніший та найбільший водний шлях країни є річка Дніпро, яка ділить країну на Правобережну і Лівобережну Україну. До родючих українських земель належать чорноземи, вогкі лісові, дерено-підзолисті, каштанові та лучно-болотні ґрунти. Змінена природна рослинність вкриває третю частину території України, а сьому частину її площі займають ліси.
До надр цієї землі належать ледь не всі відомі у світі хімічні елементи та різноманітні корисні копалини.
Населення України складає 46 373 тис. людей, за даними 2008 р. За цими показниками населення Україна посідає шосте місце в Європі, поступаючись тільки країнам, які входять до вісімки найвпливовіших держав світу. Згідно з даними перепису населення 2001 року дві третини громадян за рідну мову визнали державну українську, незважаючи на те що більшість жителів у повсякденні спілкується й іншими мовами, такими як: російською, закарпатською, угорською.
Перші поселення людей на території України виявили на Закарпатті, Наддністрянщині та в Криму 500—300 тис. років тому, цей період вчені називають раннім палеолітом. Також були виявлені численні пізньопалеолітичні стоянки, це близько35 —10 тис. років тому. Тоді в період неолітів 5—3 тис. років до н. е. в Середньому Придніпров’ї зародилася трипільська культура. Трипільці займались землеробством і скотарством, саме тому деякі вчені вважають їх за прабатьків українського народу. Саме колонізація притаманна відсталим регіонам стала революційним проривом у розвитку українських земель. Створення давньогрецьких міст-держав у Північному Причорномор’ї та Криму в VII—V ст. до н. е. значно розширило межі античного світу. Саме греки ввели культуру населення, державного устрою, містобудування та інше, що значною мірою відбивалось на наступних поколіннях.
Наприкінці IX ст. племена об’єднала могутня держава Європи — Київська Русь, що простяглася між Балтійським і Чорним морями, її столиця Київ — «мати міст руських» — став (988) місцем запровадження нової державної релігії — православного християнства.
Значно пізніше в середині І тисячоріччя на землях України з’являються слов’яни, які утворюють князівства древлян, волинян, полян, сіверян, , тиверців. Київська Русь — могутня держава Європи, саме вона наприкінці IX ст. об’єднала племена, що простягалася між Балтійським і Чорним морями. Столицею Київської Русі був – Ккиїв в 988 він став місцем запровадження нової державної релігії — православного християнства. Проте з часом Київська Русь розкололась на окремі князівства і протягом 1239—1241 років була знищена руйнівною навалою Золотої Орди.
Наймогутніше Галицько-Волинське князівство проіснувало до середини XIV ст. коли частину Лівобережжя та Правобережжя поділили між собою Польща і Велике князівство Литовське. Згодом після Люблінської унії (1569) вони вирішили об’єдналися у Річ Посполиту, що століттями панувала та контролювала українські землі.
Населення майбутньої України з середини XVI ст. опинилося між трьома наймогутнішими силами. З релігійної точки зору вони представляли собою непримиренні гілки християнства, католицизму, православ’я та мусульманства. За даними державного устрою католицизм персоніфікувала Річ Посполита, на заміну Речі Посполитої прийшла імперія Габсбургів, а пізніше Польща, православ’я — Московська держава, пізніше Російська імперія, Радянський Союз, а нині Російська Федерація, а мусульманство персоніфікувала Османська імперія, а сьогодні Туреччина.
Було багато версій щодо виникнення козацтва на Україні проте тільки одна з них набула найбільшого розмаху. За поговірками тих часів Україна займала невеличку територію за руслами Дніпра і саме тут із місцевих жителів і збіглого люду зародилося козацтво. Яке дало про себе знати не тільки всій Україні, а й іншим державам тих часів, які згодом згадували козаків незлим тихим словом.
Найчастіше Запорозькі козаки організовували численні селянські повстання на території Речі Посполитої, а виступ гетьмана Б. Хмельницького в 1648—1654 pp. переріс на Визвольну війну, яка закінчилася вимушеним союзом козацтва з Московською державою. У війнах Росії Українські козаки часто воювали зі шведами, поляками, турками та кримськими татарами. Незалежність Запорозької Січі зберігалася доки в 1775 не стала на заваді розвиткові імперії.
1917—1920 це жахливі роки громадянської війни і протягом цих років на українських землях утворилися Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська держава, Гетьманщина, але найміцніше вкорінилася Українська Радянська Соціалістична Республіка, що стала з 1922 по 1991 складовою частиною СРСР.
Теперішній адміністративно-територіальний поділ України був завершений в 1930—1950-ті роки, після приєднання західноукраїнських земель (1939—1945) та півдня Бессарабії (1945). Півострів Крим був переданий Україні тільки в (1954) .
Україні належить надзвичайно багата , яскрава та різноманітна архітектурна та монументальна спадщина.
Найбільш особливої уваги заслуговують рукотворні пам’ятки якими прислужилася церква.
Старі церкви, собори та монастирі поряд з достойними новими або реставрованими продовжують милувати око своєю невмирущою красою.
Прагнення вижити на українській землі примушувала населення будувати різноманітні споруди зокрема це були фортеці і замки, оборонні мури і вежі, оборонні церкви, монастирі, а в найскрутніші часи люди збирались гуртом в святих храмах, церквах і молились, поки фізично сильні жителі обороняли місто від нападників. Але на жаль майже всі споруди після переділу державних кордонів наприкінці XVIII ст. втратили своє захисне значення. Одні замки перетворилися на сучасні резиденції, а інша частина фортифікаційних споруд була зруйнована часом або людьми.
Що стосується монументального мистецтва на українських землях то свого часу воно зазнало нищівного класового знищення і до сьогоднішнього часу представлено в більшій мірі творами свого часу зазнало нищівної класової знищення й дотепер представлено переважно творами радянських часів, які з року в рік дедалі частіше змішуються з пам’ятками сучасної України.
До української природничої спадщини відносять різноманітні пам’ятки природи, біосферні і природні заповідники, ботанічні сади, національні природні парки, заказники, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, чисельність яких щороку зростає.